Yulianna Verba

Ця робота народилася як зустріч із чимось одночасно дуже близьким і незнайомим. Вона нагадує ландшафт, який не був вигаданий, а радше пригаданий, простір, що існує десь між особистим досвідом та успадкованою пам’яттю.

Фрагменти гір, води, віддалених постатей і невідомого горизонту складаються, мов уривки сну. Вони не прагнуть розповісти лінійну історію. Натомість запрошують у простір, де пам’ять стає колективною, де ми впізнаємо місця, у яких ніколи не були, та відчуття, для яких не можемо знайти слів.

Ця робота є роздумом про дивовижний спосіб, у який досвід передається крізь час, через родину, культуру та несвідоме. Вона ставить просте запитання: чи можемо ми сумувати за тим, чого ніколи не проживали?

Можливо, деякі спогади ніколи не належали лише нам.